Народний депутат Владислав Бухарєв “розставив” акценти над головними політичними подіями країни та області

Невиправдані надії і економічні провали, електоральні симпатії і розмови про вибори, законодавчі зміни і гучні кадрові перестановки… Тем для чергової розмови з народним депутатом України, членом фракції ВО “Бать­ківщина” Владиславом Бухарєвим хоч відбавляй. То ж, ми констатуємо факт  – народний депутат його коментує для сумських ЗМІ.

АКЦЕНТ:  Лідер довіри українців

Запитання:   16 березня українські політологи оприлюднили результати останнього масштабного соцопитування групи “Рейтинг”, згідно з яким Юлія Тимошенко суттєво випереджає Петра Порошенка (18,7% проти 15,6% підтримки відповідно). І така тенденція простежується уже тривалий час у різноманітних рейтингах. Політологи і соціологи раз у раз стверджують, що саме Тимошенко здатна з неабияким відривом перемогти в другому турі виборів президента України чинного главу держави. Ви в одній команді з Тимошенко, в чому секрет її успіху? 

В.Бухарєв.   Думаю, мі­ль­й­они людей навіть не з її кома­нди дадуть вірну відповідь на це питання. Одні скажуть, що ця жінка уособлює дух і душу самої України. Інші назвуть її незламною і більш мужньою, навіть на відміну від багатьох чоловіків-політиків. Треті підтвердять, що Тимошенко – жінка волелюбна і надихаюча. Її так само, як і нашу країну, багато разів намагались зломити або зрадити, але кожного разу вона повставала ще сильнішою. Навіть проблеми зі здоров’ям не стають для неї перешкодою.

Згадайте, як на знак солі­дарності з Єв­ромайданом вона, заточена Януковичем у в’язницю, оголосила голодування.

Корінь такої довіри до Юлії Володимирівни Тимошенко простий – її сер­дечна, глибинна віра в людей, готов­ність віддавати всю себе в боротьбі за Україну, за народ.

Саме тому лідер “Батьківщини” і посідає сьогодні першу позицію щодо президентських уподобань громадськості. Людям набридли війна, злидні, корумпована влада. Вони готові боротись пліч-о-пліч з Юлією Тимошенко за справедливість, вважаючи себе якщо не друзями, так її соратниками. Бо їм є що порівнювати: пам’ятають, якими були ціни на газ і хліб тоді, при Тимошенко, і зараз; як очолюваний нею уряд підвищував соціальні стандарти; як закуплялися на сільську медицину автомобілі; як підвищувалася престижність праці шахтарів, бібліотекарів, фермерів…

Тому не випадково їй та “Батьківщині” українці довіряють найбільше. Про це свідчать не тільки данні соціологічних досліджень, а й результати місцевих виборів до об’єднаних територіальних громад – в усіх п’яти турах впродовж останніх двох років представники “Батьківщини” впевнено перемагали на виборах в об’є­д­наних територіальних громадах. Наприклад, на останніх виборах, які проходили 24 грудня 2017 року, ВО “Батьківщина” набрала 31,6% від загальної кількості депутатів, обраних від партій, в той час як Блок Петра Порошенка, який посів друге міс­це, набрав ли­ше 19,4%. Кожні вибори у ОТГ покривали майже всю країну, а тому є достатньо репрезентативними щодо показника підтримки людей щодо кожної політичної сили, серед яких “Батьківщина” – перша.

Ми розуміємо, що такий високий рівень довіри – то очікування людей, які вони покладають на нас, на Юлію Тимошенко. І ми, як сказала наш лідер “…йдемо на досить впевнену боротьбу проти старої системи, проти злиття нової постмайданної влади і старої олігархічної мафії. Ми йдемо на боротьбу проти знищення економіки України, проти знищення життя кожної української родини”. Нас не зламали ні випробування, ні постійна боротьба в опозиції з владними режимами, ні важка робота із захисту інтересів людей. Ми віримо, що переможемо, що виправдаємо довіру людей. Бо крім бойової парламентської фракції, потужної армії депутатів місцевих рад і наших партійців, за нами мільйони простих українців – тих, хто вірить в “Батьківщину” і підтримає її і Тимошенко на наступних виборах.

АКЦЕНТ:  Газові контракти Тимошенко таки вигідні Україні

Запитання: Стокгольмський арбітраж розвіяв міфи про газові контракти, ухвалені за прем’єрства Ю.Тимошенко у 2009 році, визнавши їх вигідними для України. Нинішня ж влада тривалий час ці контракти критикувала, називала їх кабальними. А виявилося, що по ним Україна виграла 4,6 млрд. $ у РФ. То Тимошенко треба критикувати чи дякувати?

В.Бухарєв. Міжнародний арбітражний суд Стокгольма або як його ще називають – Стокгольмський арбітраж, розглядає міжнародні суперечки цивільно-правового характеру. Рішення приймає виключно на підставі юридичних документів, а ніяк не політичних гасел, як це хтось хоче показати виграш України проти РФ. Україна доводила свою правоту по двом контрактам – на купівлю-продаж газу і на транспортування газу з Росії в Україну, які укладалися за безпосередньої участі Юлії Тимошенко, як прем’єр-міністра України. По рішенню щодо транзиту газу Стокгольмський арбітраж прийняв рішення про доплату Російською Федерацією за контрактом за період 2011-2017 років Україні 4,6 млрд.$. А по контракту купівлі-продажу суд відхилив необґрунтовані претензії Газпрому, які не були прописані в контракті, а жили лише в уяві газпромівських чиновників.  Тож Україна повністю довела свою правоту і перемогла РФ у Стокгольмському арбітражному суді.

Ці рішення яскраво підтверджують, що газова угода між Нафтогазом і Газпромом, що була укладена у 2009 року за підсумками переговорів Юлії Тимошенко з урядом Росії, була підписана на користь України, а не навпаки, як стверджують її опоненти. Саме тому Порошенко його не розривав. Саме тому Стокгольмський арбітраж з цими контрактами погодився і наклав штраф на Газпром. А сама Ю.Тимошенко за це “розплатилася” тюремним ув’язненням від злочинної системи Януковича . Лише через три роки її виправдали.

А тому було би чесно, аби Петро Порошенко, як президент, який сьогодні ті контракти не відміняє, теж розуміючи їх користь для України, мав би сьогодні подякувати тодішньому прем’єру Юлії Тимошенко за підписані нею газові контракти. Тепер зрозуміло, що були вони максимально правильними для України в ті складні часі. Тим більше, що сьогодні вони принесли в український бюджет мільярди додаткових гривень.

Це показує ще раз, що весь бруд, що лився на лідера “Батьківщини”, був штучно зманіпульованим чинною владою.

АКЦЕНТ:   Як захистити від «дерибану» ГТС?

КОРЕСПОНДЕНТ.

Запитання: Владнавши один газовий конфлікт, розпалюється інший – уряд ініціює реформувати систему управління єдиною газотранспортною системою України шляхом передачі частини ГТС в управління, а точніше, у власність, закордонній компанії … без будь-яких грошей. Йдеться про 49%. Яке у “Батьківщини” на це ставлення?

В.Бухарєв.  На тверде переконання депутатів нашої фракції йдеться про підготовку до незаконної тіньової приватизації української ГТС, ми називаємо це не чим ін­шим, як крадіжкою в України величезного шматка майна. За оцінками експертів сьогодні наша ГТС вартує біля 300 млрд. єв­ро, вона щорічно приносить до українського бюджету більше 2 млрд.$.

Ото ж, влада планує великий пограбунок українців, безкоштовно даруючи за їхніми спинами 49% ГТС вартістю у 150 млрд. євро. Не виключаю, що від­бувається ця схема не без підтримки президента Петра Порошенка, оточення якого каже, що це добре, що прийде невідомий іноземний власник і щось для нас зробить. Але так може говорити лише спільник такого пограбунку, бо передача ГТС не є інвестиційним проектом. Хочу нагадати, що у 2007 році український парламент проголосував більшістю в 430 голосів закон щодо приватизації, корпоратизації та будь-яких маніпуляцій з ГТС, заборонивши її приватизацію. Це був законопроект за авторства Юлії Тимошенко.

Але нинішнім складом парламенту у шахрайський спосіб були внесені антидержавницькі зміни у відповідний закон. Сьогод­ні в парламенті є законопроект №8107, який також стосується заборони маніпуляцій із структурою власності  і управління газотранспортною системою. Він також за авторства Юлії Тимошенко і ще кількох членів фракції “Батьківщина”.

І я вважаю, що нинішні народні депутати повинні повторити патріотичний крок парламентарів 2007 року. І це буде тест на патріотизм, на захист національних інтересів. Я сподіваюся, що у більшості моїх колег прокинеться державницьке розуміння ситуації і вони проголосують за наш закон, який визнає українську ГТС національним надбанням та забезпечує економічну безпеку держави.

Бо виходить дивно, коли ми домагаємося, щоб Єв­ропа не будувала в обхід України “Північний потік-2”, а з іншого боку своє ж ГТС передаємо в руки іноземцям, позбавляючись можливості впливати на управління газотранспортною системою. На переконання фракції “Батьківщина”, управляти ГТС повинна лише українська державна компанія із стовідсотковою державною власністю.

Тому нещодавно народні депутати від “Батьківщина” передали до НАБУ та до Генпрокуратури заяву про злочин, що готується вищими посадовими особами щодо незаконної тіньової приватизації ГТС. Наша фракція буде контролювати дії правоохоронних органів щодо перевірки підготовки до незаконної приватизації ГТС, а також, щоб до відповідальності  були притягнуті всі причетні до підготовки цього державного злочину.

АКЦЕНТ: Державне Бюро Розслідувань: три роки топтання на місці

Запитання: Закон про створення Державного Бюро Розслідувань ухвалили 12 листопада 2015-го. Президент підписав його в середині січня 2016-го. А після 20 листопада 2017 року в державі склався юридичний абсурд, коли була введена в дію норма щодо підслідності ДБР, але ДБР ще не запрацювало. Чим можна пояснити відсутність будь-якого просування у формуванні структури і штату бюро, крім призначення його директора?

В.Бухарєв.   Появу ДБР називають важливим кроком у напрямку до європейських практик ведення слідства. Воно є ключовою частиною реформи правоохоронної системи України, адже ДБР передаються усі розслідування щодо виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, скоєних президентом, членами уряду, вищого керівного складу державних органів, керівниками НАБУ, САП, більшістю керівного та особового складу правоохоронних, податкових, митних органів тощо. Крім тих, які відносяться до підслідності НАБУ. Також ДБР займатиметься злочинами, пов’язаними із тероризмом, і військовими злочинами. Тож військової прокуратури, як такої більше не буде.

Очевидно, все це є не дуже вигідним для нинішньої влади, багато з яких самі можуть відразу ж стати клієнтами ДБР. Тому процес і загальмувався. З різних боків зазвучали звинувачення у неправильному створенні ДБР, у порушенні порядку призначення посадових осіб, потребі перезапустити процес створення ДБР або зупинити створення ДБР до внесення змін до законодавства. Часом ці позиції абсолютно адекватні, кричуще необґрунтовані та негативно впливають на довіру до нового органу. А той, хто вбиває довіру до органу, вбиває створення і самого органу.

Іншим чутливим моментом є те, що ДБР повинне перебрати на себе майже всі слідчі функції підконтрольної президенту Генеральної прокуратури, в тому числі і які стосуються досудового слідства. Відтак, ГПУ втрачає монополію у цій сфері. На днях Генеральний прокурор вже заявив про створення в ГПУ Департаменту процесуального керівництва кримінальних проваджень, які розслідуються ДБР та органом, який тимчасово виконує його функції. По факту планується, що саме прокурори цього департаменту і будуть розслідувати провадження ДБР, підміняючи собою слідчих. Ось так гальмування створення ДБР використовує нинішнє ГПУ.

В результаті маємо, що вже протягом трьох років ДБР не може запрацювати, а незалежний конкурс набору на посади в бюро намагаються замінити автоматичним переведенням з ГПУ, МВС та Нацполіції – фактично змінивши таблички на дверях та назву органу на ДБР. Очевидно, що нинішня влада не просто не хоче боротися з корупцією, злочинцями та зловживаннями, вона все це або “кришує”, або і того гірше – очолює.

Між тим затягування із створенням ДБР напряму впливає на порушення прав багатьох людей. Сьогодні завдяки недіючому ДБР в Україні діє гібридна правоохоронна система, коли одна частина “витягує” іншу, при чому на досить сумнівних правових підставах. І це досить ризикований з точки зору законності крок, бо в судах можуть розвалитися багато справ, підслідних ДБР. Не виключено, що деякі з них стануть предметом розгляду і у Європейському суді з прав людини.

АКЦЕНТ: Антикорупційний суд: приречений на гальмування

Запитання: Не так давно Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект “Про Вищий антикорупційний суд” авторства президента. Тепер залишилося дожити до фінального голосування. Але складається враження, що запустити його в роботу збираються лише після президентських виборів.

В.Бухарєв.  Для ефективної боротьби з корупцією сьогодні мало спрямувати результати розслідувань в суди – після так званої “судової реформи” усі корупційні справи там розвалюються, корупціонери повертаються на свої посади і продовжують знущатися над країною. Бо ті суди корумповані так само, як і ті, кого вони судять. Тому за пропозиціями міжнародної спільноти, для реальної боротьби з корупцією в Україні має бути створений Антикорупційний суд. Наша позиція полягає в тому, щоб ця судова гілка була незалежною від політиків та керівників держави будь-якого рівня.

Парламент вже ухвалив у першому читанні законопроект про Антикорупційний суд України. На жаль, пропрезидентський варіант, за яким суд тотально залежний від глави держави. Тому у цей закон треба вносити суттєві зміни. Відповідні поправки “Батьківщина” вже підготувала, їх ухвалення дозволить цій судовій інституції бути дійсно незалежній від політичних впливів. І якби він був би ухвалений в такій редакції, то гарантовано були б дотримані всі вимоги Венеціанської комісії, інших міжнародних інституцій, і з’явився би шанс для реальної боротьби з корупцією.

Важливо і те, коли ж суд почне працювати. Так, президентський законопроект говорить про те, що Вищий антикорупційний суд формується в дванадцятимісячний термін з дня набрання законом чинності. У той же час цей судовий орган може почати свою роботу лише після призначення на посади двох третин його складу, визначеного державної судовою адміністрацією.

То ж очевидно, що процес з прийняттям самого закону, а потім і його введення в процес, за нинішньої ситуації приречений на гальмування. І в цьому вся суть. Ми вже кілька років спостерігаємо за тим, як не може заробити Державне бюро розслідувань. І в цьому випадку може повторитися щось подібне.

І найголовніше питання: хто буде вибирати суддів? Нині передбачено, що відбір має здійснювати Вища кваліфікаційна комісія суддів. Захід категорично наполягає на тому, щоб міжнародні експерти мали право вето. Нам не довіряють, і в цьому немає нічого дивного. Ось тільки наша влада всіляко відкидає таку вимогу. В інтерв’ю виданню Financial Times президент Петро Порошенко заявив, що міжнародні донори не можуть диктувати закони для України, як це намагається робити МВФ. Як бачимо, коли владі вигідно, то вони не соромляться запрошувати на відповідальні пости варягів. Але в той же час впираються рогом, щоб не дай бог не випустити ще не створений судовий орган з-під свого контролю.

 

АКЦЕНТ: Е-декларування громадських активістів – цинічне фарисейство

Запитання: У 2014 році нова влада отримала великий кредит довіри. В тому числі і підтримку громадянського суспільства у боротьбі із забюрократизованим державним апаратом задля реальних змін на краще. Владі це подобалося до тих пір, допоки активісти не почали вимагати замість красивих гасел – реальних змін, і в першу чергу у боротьбі з корупцією. І тоді у березні 2017 року Верховна Рада ухваливши норму про обов’язкове електронне декларування для членів громадських антикорупційних організацій.

В.Бухарєв. Тоді у березні 2017-го, коли Верховна Рада вносила правки до закону “Про запобігання корупції”, головною зміною було скасування вимоги про електронне декларування для військовослужбовців, які перебувають на лінії фронту і не мають можливості їх подавати. Нормальна пропозиція. Але поряд з нею, з подачі президента Порошенка, як автора цієї законодавчої ініціативи, в законопроект вписали і обов’язкове електронне декларування для членів громадських антикорупційних організацій. В Адміністрації президента пояснили це відповіддю на запит суспільства щодо підвищення контролю за діяльністю антикорупціонерів. Але це не так: “третьому сектору” довіряють значно більше, ніж владі. Не громадянське суспільство загрожує країні, а корупція. Згідно із нещодавно проведеними соціологічними дослідженнями КМІС та Центру Разумкова, найбільшою довірою в українському суспільстві користуються церква, армія, волонтери та громадські організації, а найбільшу недовіру викликають російські ЗМІ, українські чиновники та Верховна Рада.

Тож справжньою метою президентського законопроекту було зовсім інше – підірвати довіру суспільства до громадських організацій, що контролюють владу, розслідують корупційні схеми, займаються здійсненням реформ на місцях. Це була банальна помста громадським активістам, своєрідний шантаж законодавчими ініціативами. І тепер, хто з активістів громадянського суспільства до 1 квітня не подав всі документи, які від них, за законом, вимагає влада, вони стають кримінальними злочинцями. Їх всіх можуть притягнути до кримінальної відпо­відальності й кинути за ґрати. Ось чого добилася влада.

Закордонні партнери, між­народна спіль­нота та Венеціанська ко­мі­сія чітко відреагувала на все це – необхідно скасувати е-декларування для грома­дян­сь­ко­го суспільст­ва. І для цього є всі необхідні важелі – фракція “Батьківщина” є автором законопроекту №6271 про повне скасування е-декларування для громадських організацій. Був у парламе­нті і законопроект від президента.

3 квітня всі вони були ви­не­сені на розгляд парламенту. І що ми побачили?  Попри заяви президента Порошенка, який закликав скасувати е-декларування для громадських активі­стів, попри аналогічні заяви лідерів провладних фракцій, в парламенті не вистачило голосів на­віть для ухвалення президентського законопроекту. Голосування показало, що за гаслами збереження громадянського суспільства, влада займається його шантажем.

Щодо подальшої позиції “Батьківщини”, то ми й надалі наполягатиме на ухваленні закону про скасування е-декларування для громадських організацій, які займаються боротьбою з корупцією, за авторством лідера нашої фракції Юлії Тимошенко.

АКЦЕНТ:  Працювати над проблемами, з якими постійно звертаються люди

Запитання: З майже півтори сотні депутатських запитів Владислава Бухарєва – чимала частка про дороги. Точніше – про гроші на їхній ремонт. Ось і останні, озвучені на початку березня, також стосувалися коштів для капітального ремонту автомобільних доріг державного значення: Р-45 Суми – Краснопілля – Богодухів; Т-19-13 Ромни – Липова Долина – Лебедин -Тростянець – Мезенівка; Р-45 Суми – Краснопілля – Богодухів. Точно визначати “больові точки” регіону виборці рідного округу допомагають?

В.Бухарєв.   Так. Особливо часто у своїх зверненнях і на особистих прийомах наші земляки скаржаться на дороги, понад 90% яких перебувають у вкрай незадові­льному стані. Щодня доводиться людям їздити ними на роботу, везти до шкіл і дитсадків своїх дітей.

Щодо останніх двох моїх запитів, то з початку весни отримав багато звернень від представників громад Лебединського, Охтирського та Липоводолинського районів щодо жахливого стану доріг державного та місцевого значення. Мо­ва йде, зокрема, про ділянки таких доріг:

1) Лебедин – Чупахівка – Охтирка (відстань 60 км);

2) Лебедин – Липова Долина (відстань 56 км);

3) Ділянки доріг в селах Михайлівка та Пристайлове Лебединського району.

Місцеві жителі вимушені пересуватися розбитим та пошкодженим автодорож­нім покриттям (ями, вибоїни, колії тощо), що стає причиною пошкодження їх транспортних засобів, а також сприяє створенню аварійних ситуацій та загрожує життю і здоров’ю на­селення. Проведення капі­тального ремонту вказаних до­ріг істотно посприяє й більш ефективному об’є­д­нанню територіальних громад у Лебединському, Охтирському та Липоводолинському районах, що передбачено у перспективному плані об’єднання територіальних громад Сум­ської області. Тому я скористався сво­їм правом народного депутата і звернувся до Пре­м’єр-міністра України В.Гройсмана та Го­лови Комітету ВРУ з питань бюджету А.Павелка з проханням терміново виділити з Державного бюджету України на 2018 рік кошти для проведення капітального ремонту вищезгаданих ділянок автодоріг.

А щодо тематики мо­їх запитів, то в них йдеться не тільки про дороги. Тільки за останні три місяці звертався і до Кабінету міні­ст­рів, і до керівників парламентських комітетів, і до Адміністрації президента України. Питання різні – всі вони людські, реальні.

Наприклад, до уряду звертався за допомогою по будівництву самопливного колектора та водогонів на кількох вулицях м.Лебедин; у спікера парламенту просив допомогу на покращення матеріально-технічної бази Сумського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни; до Державної судової адміністрації України звертався із запитом щодо недопущення погіршення умов доступу до суду громадян при проведенні оптимізації судів Сумської області.

І не зважаючи на те, що основна робота народного депутата Верховної Ради Ук­раїни це Законотвор­чість, я не цураюся працювати над проблемами, з якими до мене постійно звертаються люди – інакше який ти Народний депутат, коли своїм виборцям не допомагаєш.

Поділитися у соцмережах:

Останні новини

На Сумщині стартував футбольний турнір «Кубок патріотів»

На Сумщині стартував футбольний турнір «Кубок патріотів»

Владислав Бухарєв вимагає розслідувати діяльність ландшафтного парку «Сеймський»

Владислав Бухарєв вимагає розслідувати діяльність ландшафтного парку «Сеймський»

Охтирчани вимагають скасувати підвищення ціни на газ для населення

Охтирчани вимагають скасувати підвищення ціни на газ для населення

Календар новин
Листопад 2018
пн
вт
ср
чт
пт
сб
нд
2
3
4
5
7
8
9
10
11
12
14
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30